На Приморському жива музика – хлопці з запалом грають золотий фонд світової музики.
Глядачів цілком пристойний натовп, але відкритий для грошей гітарний футляр нудьгує без поповнення. Мабуть, вже пізно, люди втомилися, потратилися на ярмарку, а взагалі зараз такий час, так складко, кожну гривню рахуємо.
І тут хлопці починають грати «Океан Ельзи». Радісно і переможно лунає «Я не здамся без бою». І ми забуваємо, що втомилися, що вже нічого не хочемо, що рахуємо кожну гривню. Футляр приймає нашу маленьку вдячність, а хлопці продовжують радувати океанівськими перлинами. Слухаємо «Квітку» і «Все буде добре». Це настільки наше, що просто перехоплює подих. Цікаво, Святославові і хлопцям сподобався б такий варіант звучання їхніх хітів? Сподіваюся, що так.
Мабуть, для нас «Океан» - це вже навіть не класика. Це – легенда, яка відбувається просто на наших очах.